Втома

Блоґ: Анна Мануляк

Розцяцьковане бришкання змислу
Збезцензурюється, гороїжиться.
Дзиготіння м’язів зумисне
Кожною миттю збриджується.

Доста із мене блягузкання
Із димом чужих цигарок!
Зугарними, шмальними друзками
Каналізаційний сток

Мене розжує, уперіщить.
Хіть невідвзаємена, пещена
На обличчі твоїм залишить
По собі синець відверещаний.

Чого прагнеш тепер? Я – лиш пиха
Післясейшенових розмов.
Ти не знайдеш в мені утіху:
Відкараскалось; запал схолов.