Самотність

Блоґ: Анна Мануляк

Шурхотнуло в неспокої птаство.
Ген дітвацтво зі школи тупоче.
Дерев’яний панотченько паству
Листяну розкопирсує, топче.

По болотяній смужці дівчисько
Навперейми сутінкам гониться.
Туман перепинює зблизька,
Як ридаюча Богородиця.

Дівча перестрибує сміття,
Койкомісце спішить пригорнути,
Клаповухим захланним гістем

В спопілавілу несить пірнути.

Що зосталося їй від сьогодні?

Коридорне плинне белькотіння.

Хмари хтиві, кістляві, голодні
Накрили думки її тінню.

Насувається поквапом мряка.
Трясовиння глевке позіхає.
Дрижить мала з переляку:
На неї ніхто не чекає.