Обещаю: я всё Вам прощу, Однажды — прощу навечно. Меж улыбок тоску умощу И зябко расправлю плечи.
Напишите на крыше письмо - Прочту босоного шифер. Обреченной кровавой тесьмой Коснусь — и под коды шрифтом.
Обнищаю, ведь тела лишусь. Душа не исчезнет, впрочем. С парапета скользну, словно в шлюз. Не плачьте о том, что прочно.
Я вернусь жар со лба целовать, Страдать в меру Вашей хвори, Горемычных отрад ожидать, Ласкать Вас, как ветвь у моря.
Взор потуплю, колени склоню Пред Вами, принесшим муку; Умертвив сожаленье, прильну И тем искуплю разлуку.
Осените улыбкой полёт! Сведите счёт — и — пустите... Я — иллюзия. Фикция. Слот. Без Вас мне возможно жить ли?
p.s.: аудиоверсия здесь: www.fayloobmennik.net/188261
0 коментарів
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі. Увійти
або
Зареєструватися.
Увійти за допомогою профілю:
Facebook
або
Вконтакте
0 коментарів