Безправне право

Арістотель справедливо підкреслював: життя полягає у русі. Всередині організма скрізь панує безперервний рух… Коли ж при цьому майже відсутні зовнішні дії, як ми це бачимо у великої кількості людей, то виникає різка і патологічна невідповідність між зовнішнім спокоєм та внутрішніми процесами. Ця невідповідність аналогічна тому, коли завдяки певному афекту все всередині кипить, а назовні ми не маємо змоги проявити свої почуття.
Тим не менш, життя вирує, змушуючи нас щомиті долучатися до різних ігор, кожна з яких має свої правила. Так і в суспільстві: ми володіємо правами та обов'язками, і повинні корегувати свою діяльність відповідно до моральних та юридичних законів. У протилежному випадку, людина ризикує піти на обман і протиправні рішення щодо оточуючих, або сама стати жертвою неосвіченості.
Однак, наразі існує парадокс. на кожному кроці волаючи наввипередки з гуртом Lumen: «Я люблю свою страну, и ненавижу государство», — більшість із нас все ще не задається ціллю дізнатись, яким чином захистити себе від брехні і розчарування, а продовжує кричати про свавілля влади і заплутаність нормативно-правових актів. Дивно, та й годі.
Не можна не погодитись із тим, що сучасна громада залишається неінформованою щодо своїх «правил гри», і це проблема. Позаяк, будь-якій владі зручніше смикати за ниточки навалу маріонеток, аніж надавати їм свободу вибору і рішень. Тим не менш, сподіваємось, що базис нашого сьогоденного українського соціуму складають люди, яких аж ніяк не можна назвати невігласами. Отже, та чи інша особа спроможна власноруч піклуватись про нівеляцію власної необізнаності у юридичній сфері. І це того варте. Оскільки, чи заслуговує людина на опіку з боку держави, якщо вона не робить і крихітних кроків назустріч навіть заради отримання гарантій щодо свого побуту?
Разом із тим, навколо нас безліч правових пасток і порушень. І, як-то кажуть, треба знати ворога в обличчя.
Приклад 1. У будівлі паспортного столу, поряд із кабінетом з оформлення закордонних паспортів, відкрито касу Приватбанку. Реквізити рахунків, за якими відбувається сплачення послуг з оформлення документу, на руки не видають (мені видали тільки за -надцятою вимогою, вже у підвищених тонах; причому, це був останній примірник, в якому суми платежів буди вираховані вже з урахуванням комісії Приватбанку). Таким чином, майже всі громадяни здійснюють оплату у цій касі, віддаючи суттєво більшу суму. А квитанції інших банків ця інстанція інколи взагалі відмовляється приймати. Загалом, це прямо суперечить антимонопольному законодаству. Та хто на це зважає?
Приклад 2. Студенти ЧНУ, що на бюджеті, отримуючи стипендіальні картки, без будь-якого бажання чи ініціативи з їхнього боку, отримують ще й кредитні. Яке піклування! — здавалося б. Але це пів-біди. Насправді жодного договору з банком вони не підписують, а отже ці картки мали би бути недійсними. Більше того, навіть якщо цей договір і існує, то студентам на руки його не видають, і тому вони не знають умов, за якими обслуговуються. Так само, при переоформленні картки їм «у подарунок» надають депозитну, на яку, без попередньої згоди студента, надалі щомісячно буде здійснюватись перерахування частини стипендії. Яка блага справа, сприяння заощадженню коштів! — та хіба? Навряд чи я би погодилась, щоби моїми грошима хтось розпоряджався. Тим більше, якщо я пам'ятаю про чималу комісію, що знімають за кожне таке «перерахування».
Приклад 3. Соціальні виплати і пільги. В даному випадку, тема настільки широка і болюча, що можна просто зайвий раз наголосити: можливість таких виплат або замовчується, або відбувається за вкрай специфічними і утаємниченими умовами, або не відбувається взагалі.
Приклад 4. Казуси. До прикладу, деякий час тому усі діти ліквідаторів аварії на ЧАЕС та потерпілі від неї ж мали певні переваги при вступі до того ж самого ЧНУ. Більше того, при втраті академічної стипендії, їм обіцялася соціальна стипендія у такому самому обсязі. І чому, власне, коли для найбільшої хвилі цих дітей ліквідаторів прийшов час вступати до ВУЗів, дивним чином всі переваги і стипендії зникли? Це якраз період введення болонської системи навчання, і зовнішнього тестування. Коли ж така дитина пред'являла посвідчення, їй казали: «не треба, не треба, це зайве». Що ж, всі раптом видужали і порозумнішали, якщо система змінилась?
Приклад 5. Свавілля ЖРЕПів, підкріплене негласними розпорядженнями «згори». З цікавості, спробуйте прописатись у квартирі своїх бабусі/дідуся як безпосередній родич. У законах сказано, що ви маєте на це право. Тобто, ви не будете мати статус квартирозйомника, не будете сплачувати податок, і за відсутності інших підстав у перспективі будете вважатись спадкоємцем приміщення… Як би не так. Ця пригода так просто не скінчиться, і навряд чи вас таки пропишуть як родича без тиску з вашої сторони і кількаразових навідувань до вищих інстанцій.
Приклад 6. Повальна корупція і зразково-показові різнорідні «добровільні благодійні» внески. Тема банальна, та невичерпана.
 
… Цей список можна продовжувати досить довго. Та чи не краще врешті-решт покласти край цьому безумству?
«Предупрежден — значит, вооружен».