Крикнуть бы лихо в серёдку неба:                    притормози, вот моя остановка; Любую неустойку плачу, надоела                    долгосрочная командировка. Дернуть бы стоп-кран и выйти в глуши...
Читати далі →

Зимние простыни на утро становятся липкими; Люди у грязных зеркал рассыпаются нервными тиками, Пьют вчерашний чай с кардамоном, картофель присыпают базиликом, и Гостиничное мыльце вежливости полощут грудными криками.   Зимние простыни к вечеру становятся затхлыми, Так, что тянет куда у...
Читати далі →

Обещаю: я всё Вам прощу, Однажды - прощу навечно. Меж улыбок тоску умощу И зябко расправлю плечи.   Напишите на крыше письмо - Прочту босоного шифер. Обреченной кровавой тесьмой Коснусь - и под коды шрифтом.   Обнищаю, ведь тела лишусь. Душа не исчезнет, впрочем. С парапе...
Читати далі →

Тебя не хватает. Физически. Нет. Да? КлУбы в клубАх дыма. Луна в бокале. Стоп. Сердце тает. ПрИводы сквозь провода. Люди идут мимо. Приходы в малом.   Бред. Тебя не хватает. Да... Нет. Слишком у бита, чтоб думать. Слишком знакомо. Солнце на дне. Арт-хаус. Может, балет. Крохотных комн...
Читати далі →

"Ты всё равно придёшь - зачем же не теперь?"
Одно пойми - она тебя погубит.
В её глазах скулит оголодавший зверь;
Зверь терпит, но тебя, увы, не любит.

Ты всё равно придешь - зачем же буду ждать?
Когда твоя надежда сатанеет,
Доводится с изгрызенных коленей встать....
Читати далі →

Як впаду я дощем диким хмарам услід,
Як укриюсь асфальтом від погляду,
Як, знесилена стать, я згрубішаю в лід,
Як долине до вуст присмак солоду –

Знай: втопилась ненависть у крові хмільній,
І прилипла до тіла, що брудом.
У шпаринах шосе ще гарчить буревій, Читати далі →

Присмерком все поснуло, Майнуло Вділ вздовж доріг.   Кроком бруківку ріжу Хижо. Бруківка зверта за ріг.   (За рогом – живу...)   Додому мене не пустиш; Змусиш Сльозами умити темні вікна.   Жбурну я цигарку в сходи. Колоди Поручня - у ...
Читати далі →

Шурхотнуло в неспокої птаство. Ген дітвацтво зі школи тупоче. Дерев’яний панотченько паству Листяну розкопирсує, топче.   По болотяній смужці дівчисько Навперейми сутінкам гониться. Туман перепинює зблизька, Як ридаюча Богородиця.   Дівча перестрибує сміття, Койко...
Читати далі →

Алеї схололі ще тихо продихують небом. Ніч повзе над землею; за нею птахи відлітають. Дерева прокинулись й ніжно сумують без тебе. Руки-вітки їх навовкулачений ранок гойдають. І я із аллеями, ніччю, птахами, деревами Йму віру у те, що між нами зв’язок не перерваний.   Я до тебе ...
Читати далі →

- ?
_______________________________________________ Мій кольоровий metalcore не має змісту, І прісно нотам у застиглій акварелі. Мене зліпили з надсумного тіста. Я дивна суміш під вердиктом alien.
На смак я є глінтвейн, що ним горище Так пахне, коли теплі йдуть дощі. В кишенях ...
Читати далі →